DIR/Floortime Ди-Ай-Ар/Флортайм
Сучасний погляд на психотерапію аутизму


Методика Floortime

Floortime – це одночасно методика, яка припускає, що дорослий взаємодіє  з дитиною на підлозі півгодини та більше, та загальна філософія, яка охоплює усі контакти з дитиною на протязі усього дня. Поступово спеціаліст навчає батьків практиці Floortime і терапія не обмежується тільки тим часом, який дитина проводить зі спеціалістом.

Дві головні задачі, які характерні для цього методу: 1) прямувати за дитиною та використовувати її природні інтереси; 2) ввести дитину у спільний світ.
Дитина відчуває себе ближче до дорослого, якщо вона бачить, що цей дорослий здатен поважати та поділяти її інтереси. Є багато способів привертання уваги та налагоджування контакту. Крім того, є батьки та спеціалісти, що можуть робити це інтуїтивно, але дуже часто цьому треба навчатись спеціально.

Велике значення має індивідуальний сенсорний профіль батьків та спеціалістів-психологів, а також міра опанування стадій емоційного розвитку саме цими дорослими, які намагаються налагоджувати контакт з дитиною. Необхідно пристосовувати стратегії до індивідуальних особливостей обробки інформації дитини та звертати увагу на власні здатності. 

Заохочення контактів та постійна взаємодія – це найголовніші цілі Floortime. Можна сказати, – все зводиться до того, щоб знайти таке зайняття, яке буде приносити задоволення і дитині, і дорослому, який з нею займається. Потім поступово та повільно при повторенні цієї гри, кожного разу трохи варіювати свої дії тим самим, підштовхуючи дитину до варіювання також.

Стратегії та засоби (мобілізація афекту, налаштовування ритму та ін..), розроблені спеціалістами концепції DIR детально описані у книзі Стенлі Грінспена та Серени Уідер. 

Застосування методу вимагає творчої налаштованості дорослих. Після того, як вдасться ввести дитину у спільний світ ми поступово спонукаємо її опановувати кожну зі стадій емоційного розвитку. 

Ще до початку застосування методики спеціалісти намагаються визначити рівень засвоєння кожної з 6 стадій емоційного розвитку дитиною (дуже бажано, і батьками), а також охарактеризувати індивідуальний профіль дитини та батьків. Потім, враховуючи результати цих досліджень, складають індивідуальну програму корекційної роботи. 

Описання корекційної методики Floortime складно здійснити так, щоб воно було одночасно повним та лаконічним. Це тому, що неможливо стисло описати якийсь вид терапії, наприклад, гештальт-терапію, або психоаналіз, на кількох сторінках. Можна тільки позначити головні принципи та описати деякі стратегії, притаманні даному виду терапії.


Автори концепції С.Грінспен та С.Уідер виділяють головні принципи, на яких будується терапія з немовлятами, дітьми та дорослими в рамках концепції DIR:

1. Емоційно значима взаємодія, залученість в стосунки. Емоції керують розвитком на усіх його етапах. 
Для розвитку психіки найбільш суттєві та численні ситуації взаємодії, які забезпечують фундаментальне відчуття емоційного зв'язку і залученості в стосунки.

2. Врахування різних початкових здібностей дітей до обробки сенсорної та рухової інформації, унікальності особливостей розвитку кожної дитини та її потенціалу зростання.

3. Прогрес в різних областях розвитку взаємозв'язаний.


Допомагаючи дітям з РСА долати труднощі встановлення контакту, психолог та батьки не лише формують в них ключову здатність вступати у відносини, але й зменшують симптоми заглиблення в себе та самоізоляціі.

Діти народжуються з сенсорною та руховою системами, але ці системи ще треба підключити й забезпечити їх спільне функціонування. Саме емоції забезпечують зв'язок між сенсорною та руховою сферами на все більш і більш високих рівнях. Іншими словами, відчуття дитини починають поєднуватися з її діями завдяки емоціям (чи афекту) вже на ранніх етапах життя.

Корекційна програма складається з урахуванням домінуючого сенсорного профілю дитини, індивідуальних обмежень та оцінкою стадій емоційного розвитку дитини.

Література
1. Гринспен Стенли, Уидер Серена. На ты с аутизмом: использование методики Floortime для развития отношений, общения и мышления. - М.:Теревинф, 2013. - с. 512. 
2. Никольская О.С. Аффективная сфера человека. Взгляд сквозь призму детского аутизма. - М., 2000. 
3. Никольская О.С., Баенская Е.Р., Либлинг М.М. Аутичный ребенок. Пути помощи. Изд.7-е - М.: Теревинф, 2012. - (Особый ребенок). - 288 с.