DIR/Floortime Ди-Ай-Ар/Флортайм
Сучасний погляд на психотерапію аутизму


Природні біологічні особливості 
(або літера 'I' в концепції DIR – індивідуальні відмінності)

Усі діти, незалежно від того, чи є в них розлади аутичного спектру або інші особливості розвитку, чи нема, по-різному сприймають світ органами чуття.
Згідно концепції DIR треба спочатку оцінити стадію розвитку дитини та її індивідуальні відмінності в області обробки інформації, потім організувати терапію з урахуванням цих факторів.

Стенлі Грінспен та Серена Уідер наголошують: діти народжуються із сенсорною та руховою системами, але ці системи ще треба підключати та забезпечити їм спільне функціонування. Саме емоції забезпечують зв’язок між сенсорною та руховою сферами на все більш високих рівнях. Відчуття дитини починають поєднуватися з його рухами завдяки емоціям (афекту) вже на ранніх етапах життя. 

Найбільш розповсюджені порушення обробки інформації, з якими зустрічаємось в дітей з РСА, відносяться до сфери обробки слухової інформації та вираження ідей та емоцій за допомогою мови. Іноді діти не можуть витягнути сенс з того, що чують, або не можуть виразити те, що відбувається в їх свідомості. Але такі труднощі випадають і на долю дітей з нормальним розвитком також. Дуже часто це стосується і дорослих.

Складнощі з порушенням обробки слухової інформації можуть накладатися на інші, на перший погляд, ніяк не пов’язані з цим порушення. Наприклад, дитина з діагностованим розладом соціальної поведінки може не розуміти вказівок, що буде причиною частою роздратованості та агресивної поведінки.

Окремо необхідно звертати увагу на здатність моторного планування дитини. Моторне планування – це як ми діємо відповідно до наших цілей, а також, що ми бачимо та чуємо. Вже у немовляти спостерігається ця здатність, коли воно повертає голівку в напрямку батьківського голосу. Моторне планування створює основу для більш складних здібностей, які відповідають за виконання серії послідовних дій, що призводять до певної цілі. В різних людей особливості функціонування моторного планування дуже відрізняються. 
Дефіцит моторного планування має назву «диспраксія», або «пропріоцептивна дисфункція». 


Перші ознаки порушень обробки візуально-просторової інформації спостерігаються, коли немовля не в змозі сфокусувати погляд на матері або перевести погляд від іграшки до усміхненого обличчя дорослого та потім назад до іграшки. Згідно з дослідженнями провідного спеціаліста по розвитку зору Гаррі Вакса обробку візуально-просторової інформації можна поділити на шість базових властивостей: розуміння свого відношення до власного тіла, перехід до світу предметів за межами свого тіла, перехід до відношень між об’єктами зовнішнього світу, до представлень об однозначних відповідностях, постійності характеристик об’єктів, перехід до більш високих рівнів візуально-просторового понятійного мислення. 

Багато дітей з РСА покладаються на периферійний зір, тому їм складно концентрувати увагу на речах, які рухаються перед ними. Ця нездатність – одна з причин незадовільного візуального контакту з оточуючими.
Здатність регулювати інтенсивність відчуттів, що надходять з зовнішнього світу – це сенсорна модуляція. Більшість дітей з РСА загострено реагують на деякі відчуття, наприклад, на легкий дотик, голосний звук, яскраве світло. Інша крайність – слабка реакція на слухові, тактильні, зорові враження. Такі діти можуть йти в себе, тому що не відчувають зв’язку зі світом. Інші постійно прагнуть до відчуттів, рухів, дотиків, або звуків, можуть безперервно бігати по колу, врізаючись в людей, щоб отримати більше сенсорної інформації. В таких дітей може бути слабка реакція на біль. Також є діти, що дуже гостро реагують на дотики та звуки, але все одно прагнуть до нових відчуттів, перевантажуючи свою нервову систему.

Розуміння того, як діти сприймають відчуття та регулюють їх інтенсивність, необхідне для того, щоб допомагати їм розвиватися.
Унікальний профіль дитини може змінюватися кожен день. У дітей, як і в дорослих бувають вдалі та невдалі дні. Тому дуже доречно замість питання «Що може робити дитина?» ставити питання «В якому діапазоні може діяти дитина?»

Крім того, Грінспен зауважує: «Определив диапазон ребенка, не надо пытаться все время удерживать его у верхнего уровня, потому что это невозможно, нужно сдвигать весь диапазон вверх по лестнице развития, чтобы новый нижний уровень приходил на смену прежнему верхнему. Работать с детьми, когда у них что-то не получается, не менее важно, чем тогда, когда они выдают наилучшие результаты, потому что мы должны помогать им развиваться и осваивать более высокие уровни непрерывно». [1, с.183]