В Україні аутистичні діти багато років були позбавлені доступних для інших осіб форм медико-психолого-педагогічної допомоги. Лише наприкінці 90-х років були зроблені перші кроки в напрямку напрацювання адекватної моделі допомоги особам з аутизмом. До цієї моделі належать як медикаментозна терапія, так і психолого-педагогічна корекція.

Загалом в світі терапія розладів аутистичного спектру була спрямована на симптоми цих станів, а не на проблеми, які лежали в їх основі. В результаті цілі, які ставилися перед окремою дитиною, обмежувалися змінами в її поведінці, і довгострокові прогнози для багатьох дітей з подібними розладами були вельми пессімістичними. Уявлення про природу аутизму, які досі були переважаючими, обмежували спектр можливостей розвитку та майбутніх досягнень, які очікували від таких дітей.

Мета терапії в рамках концепції DIR та методики Floortime - не стільки робота над зовнішніми сторонами поведінки та симптомами захворювання, скільки створення фундаменту для здорового розвитку. За допомогою цієї методики діти опановують ключові здібності, які відсутні або порушені в процесі їх розвитку: здатність до приємних й теплих стосунків з оточенням, цілеспрямоване і повноцінне спілкування (спочатку жестами, потім нерідко і словами) і, в різній мірі, логічне та творче мислення. Для значного числа дітей, з якими займалися за цією методикою, відкрилися нові можливості, вони придбали здібності, які раніше вважалися недосяжними для дітей з розладами аутичного спектру.